Економіка група №24

Суспільний продукт та його структура

У масштабах країни тісно переплітаються окремі галузі і регіони, виробники і споживачі, ресурси, попит і пропозиція товарів та послуг, утворюючи національну економіку, а будь-яка економіка, оскільки вона функціонує, має свої закономірності, особливості і призводить до певних результатів.

Показником виробничої діяльності і суспільства виступає сукупний суспільний продукт (ССП) або валовий суспільний продукт (ВСП). Це сума матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу, як правило за рік.

Крім того, результати будь-якого виробництва називають ефектом виробництва - (абсолютним результатом) або ефективністю виробництва - відносним результатом. Ефективність виробництва - це якісна оцінка ефекту виробництва, яка показує, у що обходиться суспільству виробництво тих чи інших благ. Для того, щоб оцінити цей результат, треба співставити його з тими затратами усіх ресурсів, які були затрачені (вкладені) у виробництво цього результату (продукту). Тому існує такий показник як продуктивність виробництва, що є якісною оцінкою ефекту виробництва.

Продукти суспільного виробництва існують у двох формах - матеріальній (речовій) або в духовній.

Продукт в матеріальній або речовій формі - це матеріальне благо. Продукт в духовній формі (знання, духовні цінності тощо) - це духовне благо.

Різновидом форми продукту є послуги, які існують не у формі речей, а у формі матеріальної діяльності (праця шевця, пекаря, токаря тощо) і у формі духовної діяльності (праця лікаря, адвоката, викладача).

Продукт у будь-якій формі має дві властивості: з одного боку, задовольняє певну людську потребу, а з іншого - є втіленням суспільної праці людини, яка є однією з двох сторін праці як процесу, що створює даний продукт.

Конкретна праця відрізняється певними конкретними формами, характером трудових операцій, знаряддями і предметами праці, своїм конкретним результатом. Конкретна праця як творець корисності (споживчої вартості) продукту - вічна природна необхідність, умова існування людей і суспільства.

Водночас слід підкреслити, що праця - це не єдине джерело створення корисних благ (споживчих вартостей). У процесі їх створення своїми ресурсами бере участь і природа. Тому корисне благо є результатом спільної дії людської праці і природи.

Вартість або суспільна сторона продукту є втіленням людської праці взагалі, незалежно від її конкретної форми. її матеріальною основою (субстанцією) є праця в фізіологічному розумінні - витрати м’язової, нервової і розумової енергії людини. Цю сторону праці назвали абстрактною працею. Вартість або цінність продукту показує, чого варта та чи інша споживча вартість суспільству, а у кінцевому результаті - чого коштує суспільству задоволення тієї чи іншої людської потреби. Цінність (вартість) проявляється як властивість продукту, що знаходиться в товарній формі, тобто призначений для обміну і продається на ринку, тому існує поняття продуктивної і непродуктивної праці. З цього приводу існують дві точки зору.

Згідно марксистського підходу, праця продуктивною є лише тоді, коли створює матеріальні блага, а вся інша праця - непродуктивна. З точки зору сучасної економічної науки продуктивною є будь-яка праця, що приносить дохід, тобто праця викладача і стоматолога, юриста і актора, архітектора і банкіра, бухгалтера і перекладача є також продуктивною працею. А будь-яка продуктивна праця створює продукт.

.

Добавлена вартість - це та частина вартості ВСП, що створюється заново протягом даного року і добавляється до старої, перенесеної вартості.

Оскільки вона створюється живою працею, її називають новою або новоствореною вартістю. Вся нова або добавлена вартість створює чистий продукт суспільства, який є результатом добавленої у даному році праці.

Чистий продукт суспільства поділяється на необхідний і додатковий.

Необхідний продукт складає ту частину чистого продукту, яка використовується для відтворення робочої сили, тобто підтримання її працездатності, включаючи і продукт для підтримання життєдіяльності членів сім’ї працівників, підготовки нового покоління робочої сили. З необхідного продукту покриваються витрати на харчування, одяг, взуття, утримання житла і комунальні послуги, освіту, лікування, відпочинок, культурні потреби, транспортні витрати тощо.

Додатковий продукт - це та частина чистого доходу, що створюється понад необхідний продукт. Додатковий продукт використовується на розширення виробництва, утримання непрацездатних членів суспільства, державні витрати на оборону, управління, соціальну допомогу тощо.

Питома вага необхідного продукту повинна бути якомога меншою, тобто скорочуватися за рахунок вдосконалення технологій, зниження кількості працюючих, оновлення обладнання, економії ресурсів тощо. При таких умовах покращуються можливості для відтворення робочої сили за рахунок зростання заробітної плати, збільшується частка додаткового продукту і можливості країни у нарощуванні суспільного виробництва, оборонній могутності, соціального захисту населення.

У такому суспільстві економіка розвивається динамічно, тому що вкладаються великі капітали на розширення виробництва і соціальні потреби.

Співвідношення додаткового і необхідного продукту називають нормою додаткового продукту. Вона розраховується за такою формулою:

Важливим показником, що характеризує результат суспільного виробництва, є кінцевий продукт суспільства. У вартісній формі він є грошовим виразом сукупної праці як минулої, так і добавленої - на всіх стадіях виробництва без врахування вартості проміжного продукту і вартості незавершеного виробництва. Тобто мова йде про вартість продукту, призначеного для кінцевого споживання.

Показник кінцевого продукту суспільства застосовується для усунення із ВСП так званого повторного рахунку, який виникає тоді, коли одна і та ж вартість кілька разів враховується при обчисленні суспільного продукту. Повторний рахунок є характерною рисою, а тому й значним недоліком обрахунку суспільного продукту за принципами системи національних балансів - СНБ.

СНБ - це така система народногосподарського (макроекономічного) обліку, яка відповідає звужувальній концепції трактування суспільного продукту.

У цій системі існують і інші види обліку - оперативний, бухгалтерський, статистичний. Сьогодні в Україні відбувається поступова зміна системи народногосподарського обліку, що наближає її до системи національних рахунків (СНР). Відповідні зміни відбуваються і в інструментах макроекономічного обліку - в оперативному, бухгалтерському і статистичному обліку.